Три роки тому, 14 травня 2017 року, помер один із керівників Норильського повстання Євген Грицяк.
“Ми були горді за нього. На таке мало хто з десятків тисяч міг би наважитися. Він узяв на себе все: ініціативу, керівництво й повну відповідальність” (один з активістів повстання про Євгена Грицяка)
В юному віці Євген Степанович був членом молодіжної організації ОУН. Під час Другої світової війни його призвали до лав Червоній армії. У 1949 році за своє минуле засуджений до смертної кари, яку замінили на 25 років позбавлення волі.
У 1953 році Грицяк став одним із лідерів спротиву в’язнів у Горлазі (“Гірський табір” з центром у Норильську Красноярського краю). Повстання увійшло в історію як найтриваліше і наймасовіше за час існування ГУЛАГу. З 26 травня по 4 серпня ув’язнені протистояли жорсткій комуністичній системі через недотримання прав людини, важкі табірні умови та понаднормову працю.
На початку червня українець доносить вимоги ув’язнених членам комісії, що прибула з Москви. Вже через кілька днів в’язням оголосили про задоволення Урядом частини вимог. Проте не все було виконано керівництвом табору. Протести тривали до придушення опору. “Головного підбурювача” перевели до іншої в’язниці.
Одиночні камери не зламали українця: він вивчив англійську мову для опанування йоги.
Попри дострокове звільнення у 1956 році, Євгена Степановича заарештували повторно за постановою Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення у 1964 році переслідування українця комуністичною системою не припинилися. Дозвіл на еміграцію з СРСР Грицяк так і не отримав, хоча звертався з листами навіть до Леоніда Брежнєва.
У 1980 році написав книгу “Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання”, видання якої стало причиною нових погроз та утисків з боку КДБ.
І хоч для більшості громадян Євген Грицяк залишається невідомим, саме його вклад став визначальним у зміні репресивної системи ГУЛАГу.
Віддаєш перевагу відео? Тисни сюди та дивись найкращі відеоматеріали з наших заходів 🙂
Освітня асамблея є також і в Telegram. Підпишись на канал!
