Критерії розпізнавання пропаганди

Дізнайся більше про те, як тебе намагаються обманути, думаючи, що ти не знаєш про критерії розпізнавання пропаганди.
Пригадай усі з нашою статтею 🙂
Критерії розпізнавання пропаганди

Пошта, телеграф, книги, газети, радіо, телефон та телебачення. Усе це було створено, щоб люди швидше отримували інформацію, успішно комунікували та обмінювалися думками. Зрозуміло, ці винаходи згодом почали використовувати в інформаційних війнах. Телеграф застосовувався для передачі повідомлень ворогів. Поштою передавали шпигунські листи. Радіо транслювало інформацію про ворожі поразки та перемоги. У газетах ширилася масова пропаганда. Книги почали проектувати думки лідерів у маси. А телебачення розривалося від сенсаційних випусків і скандалів політичного світу. 

Сьогодні ж поле бою перекочувало в Інтернет. Першочергова роль мережі була в оперативному та всеосяжному поданні інформації, передачі даних та комунікації між людьми, що знаходяться в різних куточках світу. Зараз – це розплідник інформаційної війни та пропаганди. Саме про неї сьогодні і поговоримо.

Що таке пропаганда?

Пропаганда – це поширення за допомогою мас-медіа (білбордів, творів, плакатів) певних поглядів та ідей для управління поведінкою суспільства в бажаному для замовника напрямі. Пропагуватися можуть як корисні, так і шкідливі речі. Найгірша пропаганда – політична. За допомогою неї політичні сили можуть дурити населення, сіяти серед громадян ненависть і нетерпимість, покривати корупційні схеми та навіть розпалювати війни. Пропаганда створює для суспільства несправжню “картину світу” і люди починають жити там. 

Які критерії розпізнавання пропаганди?

Хоч пропаганда найчастіше схожа на медійний продукт, є критерії, за якими її відрізняють:

  • Чітке оцінювання.
    Журналістський матеріал характерний нейтральністю висвітлення подій. Це зроблено для того, щоб читач міг сам зробити висновок дивлячись на об’єктивні факти, наведені журналістом. У пропаганді все подано в “чорно-білому” світлі. Хтось в цьому матеріалі поганий, а хтось – хороший. Є чіткий розподіл на “друг” і “ворог”. У пропагандистській статті нема невизначеностей. Все чітко й однозначно.
  • Ярлики.
    Для того аби підсилити людське розуміння про “хороших” і “поганих”, пропагандист придумує назви, які б вказували на людину. Російська пропаганда часто каже: у Києві править “хунта”, а на сході воюють “ополченці” й “повстанці”. Ярлики можуть бути досить вигадливими, типу “зелені чоловічки”. Для пересічного громадянина звучить необразливо і навіть кумедно. А як тобі те, що це слово означає “озброєний і готовий вбивати українців російський вояка”?
  • Захист “своїх”, приниження “ворогів”.
    Публікація лише хороших новин про чиновників, що виступають прихильниками пропаганди та негативу про тих, кого пропагандист вважає ворогом. В таких статтях ворог ще й будує конспірологічні схеми, якими хоче нашкодити владі. В агітаційних матеріалах історія переписується під поточні потреби. Звідси беруться такі фрази як: “Росіяни, українці й білоруси – один народ!” (хоча в усіх нас різна історія) або “Крим – російський”. У цих прикладах ми спостерігаємо, як пропаганда змінює історію. Також вона може приписувати й інші науки, дослідження, факти. Відповідно, в інтернеті ти їх не знайдеш, бо вони вигадані.
  • Підміна понять.
    Спотворення або використання не за призначенням слів. Наприклад, анексію Криму російські ЗМІ назвали “поверненням у рідну гавань”. Це формує хибне поняття про подію в суспільстві. Так, завдяки влучному підбору слів і жонглюванню синонімами з різним відтінком маніпулятори створюють необхідне ставлення людей до події.
  • Розділення понять.
    Російська пропаганда активно просуває тезу про “компромісний мир” (на умовах капітуляції України), пояснюючи це хибною думкою, що ми братній народ і нас посварила влада.
  • Узагальнення.
    Окрема подія узагальнюється висновками агітатора: “Всі вони однакові” або “Якщо поганий той, то всі інші з ним заодно”.
  • Пропагандистські кліше.
    Шаблонні вислови, що коротко у формі гасел (для кращого запам’ятовування) дають однозначну оцінку суспільно-політичним явищам і часто паралельно є закликом до певних вигідних пропагандисту дій. Приклади: “Ющенко – ТАК!”, “Крим наш!”, “Зробимо їх разом”.
  • Багаторазове повторення меседжу з незначними варіаціями.
    Коли незручну правду важко приховати, включається режим множинності версій і цілої конспірології. Це робиться для розмиття справжніх обставин певних подій і відволікання суспільної уваги від реальної версії. Свіжий приклад: рейс МАУ “Тегеран – Київ”. Пасажири та екіпаж загинули 8 січня. Поки Іран не визнав свою провину, писали і про несправність літака, і про закінчення пального, і про заборону посадки. Виявилося, іранська ракета збила літак.

Пам’ятай про ці способи розпізнавання пропаганди, щоб не стати її жертвою. А якщо хочеш дізнатися більше про інформаційну безпеку – відкривай нашу Бібліотеку чи слідкуй за заходами!