Автор: Яна Ярмак
В умовах стрімкого розвитку соціальні мережі та інформаційна війна все тісніше поєднуються. Людина стає все більш залежною від інформації, яка її оточує. Соціальні медіа стають ідеальним інструментом впливу на свідомість населення та ведення інформаційних війн.
Спочатку розберемось у поняттях.
Інформаційна війна – це подача інформації, яка формує у суспільстві потрібну точку зору, громадську думку чи вичерпну систему поглядів щодо окремих питань на користь маніпулятора. Внаслідок цього відбувається усвідомлення окремих фактів чи подій у потрібному для маніпулятора світлі, формування потрібного світогляду чи життєвої позиції щодо питань, у яких раніше була суперечність чи невизначеність.
Щоб впливати на громадську думку через соцмережі, маніпулятор зважає на такі особливості:
“Спіраль мовчання” або штучне створення інфопростору.
Прийом полягає у замовчуванні власної думки, якщо вона в меншості. Людина зазвичай боїться бути “не такою як усі”. Тому підтримує більшість, навіть якщо це суперечить її власній думці.
“Стадний інстинкт”.
Людина, яка бачить велику кількість гнівних коментарів надає повідомленню більшого значення і приєднується до них, а у випадку малої кількості відгуків – залишає повідомлення без уваги.
Висока довіра до соціальних мереж.
Оскільки в соцмережах усі спілкуються на рівних, ми звикли довіряти кожній статті та коментарю. Нам важко уявити, що хтось свідомо брехатиме напряму. При цьому часто забуваємо, що за відсутності прямого контакту зі співрозмовником значно легше приховувати правду. Так у маніпулятора є час на підготовку продуманої відповіді та фейкових доказів, які важко перевірити.
Присутність лідерів думок (ті самі тролі).
Якщо слова особи поширюють, цитують, лайкають і підтримують, для нас вона стає гуру в якійсь ситуації. Ми довіряємо їй, що б вона не казала. Особливо, якщо твій друг каже, що це “годнота” або “до нього/неї варто дослухатися”. Знайомо? До речі, подібне відбувається і з діяльністю груп: людина із більшим задоволенням приєднається до групи, яка складається з десятків тисяч, аніж до маленької із кількома десятками учасників.
За допомогою таких «лідерів думок» держава чи корпорація може забезпечувати прихильність до себе та власних ідей, нав’язуючи своє бачення стосовно конкретних подій, явищ у різних сферах функціонування держави та суспільства.
Прагнення самореалізації чи заміни реальності.
В Інтернеті ми не такі, як у реальності, тому соціальні мережі та інформаційна війна знаходять тут особливий простір для своєї “кооперації”. Це відомий факт. Спілкування в соцмережах додає нам сміливості. Адже можна сховатися за картинкою і змінити ім’я (нікнейм). Так тебе точно ніхто не впізнає. Писати що завгодно. Вести подвійне життя. У реальності ти білий і пухнастий. В інтернеті ж ти гніваєшся, підбурюєш народ, обзиваєш тих, хто не подобається.
Віртуальність робить життя яскравішим і сповненим емоцій. Адже події, що відбуваються там, набагато цікавіші, ніж сіра реальність.
Цифрові соціологи стверджують, що соціальні мережі створюють нову реальність, яка не обмежена горизонтом сприйняття. За статистикою, вісімдесят відсотків бійок у школах Чикаго сьогодні спровоковані онлайн.
Охочих направити нашу думку в потрібне їм русло досить багато. Вони всюди, навіть в улюблених соціальних мережах. Ці люди маніпулюють твоїми думками так, що складно виявити це одразу.
І, наостанок, наочний приклад того, що не всьому можна довіряти. Британський журналіст Уба Батлер розповідає, як неодноразово обдурював мільйони людей.
За допомогою соціальних мереж він просунув неіснуючий ресторан на сайті “Trip advisor”. Це найбільший сайт популярних закладів Лондона. Для того, щоб перетягнути ресторан на перше місце з вісімнадцяти тисяч, журналістові знадобилося дев’ять місяців. Детальніше про це у відео.
Хочеш дізнатися більше цікавого?
Переходь в нашу бібліотеку або слідкуй за новими заходами!