Конституція УНР 1918 року

29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла Конституцію Української Народної Республіки. Повна й оригінальна назва документа – Статут про державний устрій, права і вільності УНР.

Цікаво, що вже в самій назві згадуються такі терміни як статут, права і вольності. На думку сучасних учених це є посиланням на українські правові традиції – Литовський статут та Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького.

У першій статті Конституції зазначається, що «відновивши своє державне право, як Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права й охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною.»

Розглянемо окремі положення документа:

  • повноліття особа набувала з 20 років;
  • ніякої різниці в правах і обов’язках між чоловіком і жінкою УНР не знала. Визнання рівності прав чоловіків і жінок вивело Конституцію УНР у ряд найпрогресивніших документів свого часу;
  • конституція передбачала, що арешт особи здійснюється виключно за рішенням суду;
  • скасовувалася смертна кара та тілесні покарання;
  • уся влада в УНР походила від народу, а здійснювалася в порядку, установленому Конституцією. Верховним органом влади УНР були Всенародні Збори, які безпосередньо здійснювали вищу законодавчу владу в УНР і формували органи виконавчої і судової влади УНР. Вища влада виконавча в УНР належала Раді Народних Міністрів. Вищим органом судовим залишався Генеральний Суд УНР.

Дуже цікавим положенням Конституції 1918 року була наявність права подавати законопроєкт до Всенародних Зборів «безпосередньо виборцями-громадянами Республіки, в числі не меньш 100 тисяч, писаними заявами, потвердженими через громади і поданими Судові, що по провірці їх правильности передає цю пропозицію Голові Всенародніх Зборів.»

Згідно норм Конституції УНР, «суд для всіх громадян Республіки був один, не виключаючи й членів Всенародніх Зборів та членів Ради Народніх Міністрів. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах УНР на національно-персональну автономію. Як далі зазначено в документі, це є невіднімаєме право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена цього права або обмежена в ньому.»
На думку дослідників, такий припис був однією з найперших спроб демократичного вирішення складних міжнаціональних відносин в Європі.

Як підсумок можна зазначити, що хоча Конституція УНР фактично не діяла, вона виконала функцію національної ідеї, що об’єднувала сучасників. Текст документа враховував найкращі досягнення світової та вітчизняної правової науки, а за рівнем «демократичності» багато в чому перевищував усі сучасні йому конституції. Не поступався чинним тоді законам за ступенем правової культури та юридичної техніки.

Підготував: Семен Гришин

Конституція УНР

Тисни сюди та дивись найкращі відеоматеріали з наших заходів.

Освітня асамблея є також і в Telegram. Підпишись на канал!