Вся штука в тому, що масова інформація стала дуже доступною. Будь-хто може масово всіх інформувати через соціальні мережі. І тому, як кажуть, ми зараз живемо в епоху постправди, коли обговорюють не правду, не подію, а емоції від цієї події і вони стають важливіші за подію.
Власне, всі соціальні мережі — це обговорення емоцій, і тому дуже часто ми обговорюємо і рефлексуємо з приводу того, що взагалі не сталося. І це і є дуже сприятливий ґрунт для маніпуляцій, бо емоції — це той механізм, який змушує нас переходити до дій і відмовлятися від аналізу. Спочатку тиснути репост, а потім не перевіряти інформацію. Спочатку коментувати, бо є емоції. А як впливає інформація, ми всі чудово бачимо. Ну це надзвичайно дуже-дуже потужна зброя. І зброя добра, і зброя зла. Так само, як будь-яка зброя.
За допомогою інформації можна зібрати Майдан і скинути диктатора. За допомогою інформації можна задурити голову людям, щоб вони загарбників на танках зустрічали оплесками. За допомогою інформації можна зробити надзвичайно багато, особливо в сучасному суспільстві. І для того, аби нами не маніпулювали, для того, щоб ми робили свій вибір критично, щоб він був справді нашим, щоб ми розуміли, що ми робимо щось, що ми хочемо, щоб ми розуміли, який буде результат, звісно, постійно треба аналізувати, постійно треба думати, звідки ти взяв цю інформацію, чи можна їй вірити. І це треба робити до того, як ти перейшов до дій, бо, власне, з одного боку є доступна масова інформація, а з іншого — є демократичний лад в усіх країнах. І відповідно від інформованості суспільства, суспільної думки залежить все.
В нас немає іншого виходу — ми мусимо мислити критично і вчитися це робити.
Ілларіон Павлюк на Wikipedia