Конфлікт. З чого все починається
Медичний психолог Хєгай Ілона. Зацікавлена конфліктологією ще зі студентських років.
Для чого ми використовуємо конфлікт?
- Самоствердження, захист своїх інтересів, маніпуляція, емоційна розрядка, форма спілкування, бунт.
- Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, думок позицій. Відсутність згоди між двома чи більше сторонами.
- Протилежність – це ще не конфлікт.
Ознаки конфлікту:
- Одна зі сторін активно діє проти іншої;
- Друга сторона активно включається у протиріччя.
Етапи розвитку конфлікту:
- Виникнення;
- Усвідомлення ситуації сторонами;
- Конфліктна поведінка;
- Результат конфлікту (деструктивний, конструктивний).
Зав’язка конфлікту: кінець активної діяльності протилежних сторін.
5 стратегій:
- Конкуренція (намагання досягти своїх інтересів наперекір іншим);
- Уникання (відсутність інтересу до своїх/чужих зацікавлень);
- Пристосування (готовність уступити свої інтереси на користь іншої сторони);
- Компроміс (пошук рішення за рахунок взаємних уступів);
- Співробітництво (врахування інтересів обох сторін).
4 моделі виходу з конфлікту:
- Виграв – програв;
- Програв – виграв;
- Програв – програв;
- Виграв – виграв.
Негативна сторона конфлікту:
- Зміщення акцентів: увага на перемогу;
- Сприймання іншої сторони як ворога;
- Уявлення про свої інтереси як про хороші, а чужі – погані;
- Зачіпаються почуття.
Для того, щоб позбавитися конфлікту – слід виявити причину його виникнення. Іноді ми провокуємо конфлікт самостійно, не помічаючи цього.
Почуття власної значимості та прагнення його підвищити:
- Головний мотиватор соціальної активності;
- Усвідомлення власної значимості – основна потреба людини;
- Для того, щоб довести оточуючим, можна піти на багато чого;
- Дії, котрі зачіпають ПВЗ сприймаються болісно.
Ми завжди відстоюємо те, що є важливим для нас.
Конфліктоген – слово, жест, інтонація, котрі здатні викликати напруження і спровокувати виникнення конфлікту.
3 види:
- Виражає перевагу;
- Виражає агресивність;
- Виражає егоїзм.
Первинний конфліктоген виражається ненавмисно. На нього ми відповідаємо сильним конфліктогеном.
В 99 випадках зі 100 люди себе ні в чому не звинувачують. Незалежно від своєї правоти.
Критика – це аналіз, оцінка і судження про явища якоїсь з областей людської ліяльності.
Для чого ми критикуємо? Задачі :
- Виявлення протиріч;
- Виявлення недоліків;
- Виявлення помилок;
- Відгук;
- Оцінка.
Критика небезпечна, беззмістовна і завжди повертається назад.
Замість того, щоб засуджувати людей, варто спробувати їх розуміти.
Принцип №1: не критикувати.
Якщо людина помиляється, на вашу думку, то варто включити до свого звернення фрази «можливо я помиляюсь»
Принцип №2: Поважайте думку іншого.
Не кажіть «Ви не праві» – це викликає обурення і спротив. Виключіть зі свого лексикону слова, що виражають категоричність.
Готовність до критики обеззброює – якщо ви у чомусь не праві – погоджуйтесь одразу. Легше самому почати критикувати себе. Це позбавляє нас почуття вини; закінчує суперечки; дає можливість опоненту визнати і свої помилки.
Чому ми перебиваємо? Ми боїмося втратити власну думку і перевищуємо її значимість над думкою іншої людини.
Звинувачення – ще більш гострий конфліктоген. Має два мотиви: зовнішній – ми боремось за справедливість; внутрішній – « я б так не вчиняв, бо я розумніший, красивіший і тд.»
Суперечка – існує лише один метод виграти в ній – уникнути її. Взаємне непорозуміння не можна розв’язати у суперечці.
Як запобігти суперечці:
- Не боятись розбіжностей;
- Спочатку вислухати;
- Критично ставитись до першого враження;
- Шукайте точки перетину ваших інтересів;
- Контролюйте Ваш настрій;
- Будьте чесними;
- Щиро дякуйте опоненту за цікавість до обговорення питання;
- Обіцяйте обдумати і вивчити зауваження опонента;
- Перед діями візьміть час на роздуми.
Як реагувати на агресію/образу?
- Погодитись;
- Сказати « Я бачу, що Ви сердитесь;
- Сказати правду;
Шляхи уникнення конфлікту:
- Уникнути застосування конфліктогенів;
- Намагатись уникнути взаємний обмін конфліктогенами;
- Зрозуміти стан опонента;
- Вчасно їх виявити;
- Ухилятись від протилежностей у думках.