Суб’єктивна журналістика: як зберегти здоровий глузд в умовах гібридної війни / Богдан Буткевич

Росія використовує ті ж методи, що і нацисти.
Фанатик здатен лише померти коли треба, не здатен придумати нове, тому авторитарні суспільства можуть бути успішними, а тоталітарні – ні.
В російській пропаганді найбільша роль відводиться соціальним мережам, особливо ВКонтакте.

90-ті – початок вмирання традиційних ЗМІ на заході, на території колишнього СРСР – у 2000-і:
  • Раніше ЗМІ належали самі собі, акції належали людям, які там ж і працювали та вони не могли вплинути на редакційну політику.
  • Прибуток ЗМІ залежав від реклами, тобто рейтингів. Грошей завжди було недостатньо і тому великі корпорації почали інвестувати в ЗМІ, купуючи контрольний пакет акцій і отримали можливість ввійти в редакційну раду ЗМІ.
  • Виникають соціальні мережі.
Слід прочитати/подивитись: – х/ф “Інсайдер”; – стаття швейцарського “Das Magazin” “Як Big Data та пара вчених забезпечили перемогу Трампу та Brexit”.

ЗМІ реєструються в Міністерстві юстиції, а блогери – ні, хоча так само мають можливість впливати на величезну аудиторію.

2010 р. – 60 тис. людей вийшли на протест на Манежній площі, саме тоді Росія зрозуміла силу соціальних мереж.

Проблемою є те, що українці і досі сидять насамперед у ВКонтакте та Однокласниках, і лише потім на Facebook та Twitter, де сидять інтелектуали заходу.

Кліпове мислення людей сформовано інтернетом та телебаченням.
Пропаганду в ВКонтакте слід вести через меми та картинки.

Бюджет Russia Today складає 1 млрд. доларів на рік. Бюджет всього українського телебачення складає лише 120 млн. доларів на рік.

В Україні не було золотої епохи ЗМІ.

За Януковича всі ЗМІ стали належати олігархам, часто російським. Олігархічні ЗМІ є проблемою, бо власники не ставлять за мету заробити на них гроші. Зараз всі канали – збиткові, тому Україна виявилася незахищеною перед російською пропагандою.

Росія змогла проаналізувати та дізнатися все про населення Криму за допомогою ВКонтакте і тому розуміла в якому саме вигляді подавати пропаганду: ностальгія по СРСР – для старших, “Великая Россия” – для молодших. 44% населення Криму дійсно проголосували за незалежність Криму на референдумі.

60% українців дивляться телебачення щодня, 30% – кожні 2-3 дні, де всі канали або працюють проти України, або є нейтральними.

2 вістря російської пропаганди: – “Добре, ми брешемо, але ж і ви брешете. Тому правди нема”. Ціль – викликати небажання розбиратися де правда, а де брехня. – “Ми хороші, ви погані”.

Фактор мови: українці не знають англійської, тому читають і цитують в ЗМІ англійські статті перекладені російською (з прихованою пропагандою).

Найкраще на українців діє підкуп ЛОМів (Лидер Общественного Мнения), цим і користується українська влада.

Сайти-агрегатори – українські сайти з абсурдними новинами про Росію – теж російський метод пропаганди через абсурдизацію новинного простору.

Поради:
  • не вірте нікому;
  • перед тим як читати видання, розберіться кому воно належить;
  • не проходьте ніяких тестів у ВКонтакте і на Facebook;
  • мінімізуйте інформацію про себе у соціальних мережах;
  • не довіряйте абсолютно і західним ЗМІ;
  • менше лайкайте;
  • ставтеся до соціальних мереж як до інструменту, а не стилю життя.
Конспект підготувала Габріела Діас.