Роль мистецтва у боротьбі / Олександр Доній

figx-eum2dc

Самовизначення себе українцем протягом всієї історії було актом боротьби, адже більшість часу українські землі перебували в складі інших держав – Росії, Польщі, Австро-Угорщини, Радянського Союзу. Так само актом боротьби було те, що людина розмовляє українською мовою. В розумінні себе українцем мова не є первинною, але є важливою ознакою.
Перший політичний виступ О.Донія (з вимогою викладання українською мовою) відбувся у 1986 році, на першому курсі університету. Ну а перший арешт – ще в 9 класі, за спробу ввійти в Володимирський собор на Великдень. Офіційно – за спротив міліції та реглан з англійськими словами.
Акти незгоди з діями окупаційної радянської влади українці проявляли по-різному. У багатьох ціль була вмерти за Україну (здійснити харакірі), а не зробити щось для звільнення з червоної тюрми народів.
В 1989 році, при зустрічі Олеся Донія з дисидентом, той йому сказав, що при самоспаленні треба перед тим повідомити Захід, щоб хтось освітив цю новину в світі. Загалом, у 60-х роках участь у боротьбі серед українців брали 930 чоловік, що є дуже малим числом на 50-мільйонну на той час націю. Під кінець радянської окупації деякі акції і марші все ж вдавалися, але вдавалися вони лише тоді, коли Київ і Львів йшли разом, тому КГБісти завжди намагалися розсварити лідерів об’єднань, що найчастіше в них, на превеликий жаль, виходило.
Символом російських революцій зазвичай є танк, що уособлює мобільність та жорсткість. Символом ж українських революцій є намет, що втілює приземленість та деяку театральність. Така театральність українців пов’язана в першу чергу з українським родоводом, адже протягом сторіч українці були змушені покладатися на фольклор і театр, що не був забороненим на відміну від книжок українською мовою. Такі речі, як вишиванка і фольклор, завжди були актом протиставлення себе іншій культурі, елементом боротьби. Фольклор в принципі притаманний в основному пригніченим народам.
Коли в студентів вкрали можливість займатися політикою, іншого шляху, ніж піти в культуру, не залишилося. Після Революції на Граніті було піднято віковий ценз для балотування в народні депутати з 21 до 25 років. Це було зроблено щоб не допустити студентських ватажків до влади. Таким чином ми втратили можливість оновити парламент.
Проект Олеся Донія “Остання барикада” – перший україномовний арт-клуб в Києві, виступати можна лише українською мовою. Свого часу заклад був популярним і небезпечним, що влада навіть намагалася його закрити. Пізніше такі арт-клуби робили в інших містах України, зокрема в Харкові. Щоб популяризувати українську культуру та музику до клубу запрошували групи, надавали можливість безкоштовно проводити репетиції, але з єдиною умовою – пісні мають бути українською.
Треба зазначити, що Крим ми втратили перед усім через провали в культурній політиці. В Криму не було створено жодного україномовного університету за 22 з половиною роки. Російська Федерація ж створила 10 російськомовних університетів в Криму. Свого часу така пропозиція подавалася, проте Сорос на неї не виділив гроші. Якийсь час вдавалося більше фінансувати українську освіту, але це ніщо у порівнянні з тим, як діяла Росія за допомогою “Партії регіонів”. Зокрема “Партія регіонів” приймала дуже якісні програми з підтримки російської мови.
О.Доній першим почав поєднувати музику та літературу на фестивалях. Він також проводив акції та фестивалі далеко на сході і півдні України. О.Доній називає їх лагідною українізацією.
Культура є такою ж ділянкою боротьби, як політика і коктейлі Молотова. Велика проблема українців у тому, що вони не бережуть свою культуру так, як це роблять багато інших народів. В Україні чимало пам’ятників архітектури часів окупації іншими державами, але дуже мало пам’ятників козацької доби – величної доби в історії нашої держави. І все не тільки тому, що це було зруйновано. В Польщі свого часу також було зруйновано багато пам’ятників архітектури, проте вони відновлювалися так, що іноді поляки навіть нумерували каміння, щоб заново відбудувати значущу історичну споруду.
Мова ж є одним із засобів боротьби, проте не гарантом патріотизму. Але іноді в цій сфері потрібна жорстка політика (наприклад, обов’язковість того, що політики і держ. службовці повинні публічно розмовляти лише українською, повна українізація телебачення і радіомовлення).
Культура, і мова як її складова, грають велику роль в боротьбі. На прикладі України ми можемо в цьому пересвідчитися, тому ми маємо за будь-яку ціну берегти ці речі. 
Конспект підготував Гліб Скрипченко.

Leave a Reply

Your email address will not be published.