Дізнайся більше про те, як тебе намагаються обманути, думаючи, що ти не знаєш про критерії розпізнавання пропаганди.
Пригадай усі з нашою статтею 🙂
Автор: Яна Ярмак
Пошта, телеграф, книги, газети, радіо, телефон та телебачення. Усе це було створено, щоб люди швидше отримували інформацію, успішно комунікували та обмінювалися думками. Зрозуміло, ці винаходи згодом почали використовувати в інформаційних війнах. Телеграф застосовувався для передачі повідомлень ворогів. Поштою передавали шпигунські листи. Радіо транслювало інформацію про ворожі поразки та перемоги. У газетах ширилася масова пропаганда. Книги почали проектувати думки лідерів у маси. А телебачення розривалося від сенсаційних випусків і скандалів політичного світу.
Сьогодні ж поле бою перекочувало в Інтернет. Першочергова роль мережі була в оперативному та всеосяжному поданні інформації, передачі даних та комунікації між людьми, що знаходяться в різних куточках світу. Зараз – це розплідник інформаційної війни та пропаганди. Саме про неї сьогодні і поговоримо.
Що таке пропаганда?
Пропаганда – це поширення за допомогою мас-медіа (білбордів, творів, плакатів) певних поглядів та ідей для управління поведінкою суспільства в бажаному для замовника напрямі. Пропагуватися можуть як корисні, так і шкідливі речі. Найгірша пропаганда – політична. За допомогою неї політичні сили можуть дурити населення, сіяти серед громадян ненависть і нетерпимість, покривати корупційні схеми та навіть розпалювати війни. Пропаганда створює для суспільства несправжню “картину світу” і люди починають жити там.
Які критерії розпізнавання пропаганди?
Хоч пропаганда найчастіше схожа на медійний продукт, є критерії, за якими її відрізняють:
- Чітке оцінювання.
Журналістський матеріал характерний нейтральністю висвітлення подій. Це зроблено для того, щоб читач міг сам зробити висновок дивлячись на об’єктивні факти, наведені журналістом. У пропаганді все подано в “чорно-білому” світлі. Хтось в цьому матеріалі поганий, а хтось – хороший. Є чіткий розподіл на “друг” і “ворог”. У пропагандистській статті нема невизначеностей. Все чітко й однозначно. - Ярлики.
Для того аби підсилити людське розуміння про “хороших” і “поганих”, пропагандист придумує назви, які б вказували на людину. Російська пропаганда часто каже: у Києві править “хунта”, а на сході воюють “ополченці” й “повстанці”. Ярлики можуть бути досить вигадливими, типу “зелені чоловічки”. Для пересічного громадянина звучить необразливо і навіть кумедно. А як тобі те, що це слово означає “озброєний і готовий вбивати українців російський вояка”? - Захист “своїх”, приниження “ворогів”.
Публікація лише хороших новин про чиновників, що виступають прихильниками пропаганди та негативу про тих, кого пропагандист вважає ворогом. В таких статтях ворог ще й будує конспірологічні схеми, якими хоче нашкодити владі. В агітаційних матеріалах історія переписується під поточні потреби. Звідси беруться такі фрази як: “Росіяни, українці й білоруси – один народ!” (хоча в усіх нас різна історія) або “Крим – російський”. У цих прикладах ми спостерігаємо, як пропаганда змінює історію. Також вона може приписувати й інші науки, дослідження, факти. Відповідно, в інтернеті ти їх не знайдеш, бо вони вигадані. - Підміна понять.
Спотворення або використання не за призначенням слів. Наприклад, анексію Криму російські ЗМІ назвали “поверненням у рідну гавань”. Це формує хибне поняття про подію в суспільстві. Так, завдяки влучному підбору слів і жонглюванню синонімами з різним відтінком маніпулятори створюють необхідне ставлення людей до події. - Розділення понять.
Російська пропаганда активно просуває тезу про “компромісний мир” (на умовах капітуляції України), пояснюючи це хибною думкою, що ми братній народ і нас посварила влада. - Узагальнення.
Окрема подія узагальнюється висновками агітатора: “Всі вони однакові” або “Якщо поганий той, то всі інші з ним заодно”. - Пропагандистські кліше.
Шаблонні вислови, що коротко у формі гасел (для кращого запам’ятовування) дають однозначну оцінку суспільно-політичним явищам і часто паралельно є закликом до певних вигідних пропагандисту дій. Приклади: “Ющенко – ТАК!”, “Крим наш!”, “Зробимо їх разом”. - Багаторазове повторення меседжу з незначними варіаціями.
Коли незручну правду важко приховати, включається режим множинності версій і цілої конспірології. Це робиться для розмиття справжніх обставин певних подій і відволікання суспільної уваги від реальної версії. Свіжий приклад: рейс МАУ “Тегеран – Київ”. Пасажири та екіпаж загинули 8 січня. Поки Іран не визнав свою провину, писали і про несправність літака, і про закінчення пального, і про заборону посадки. Виявилося, іранська ракета збила літак.
Пам’ятай про ці способи розпізнавання пропаганди, щоб не стати її жертвою. А якщо хочеш дізнатися більше про інформаційну безпеку – відкривай нашу Бібліотеку чи слідкуй за заходами!